«Зрадив навіть діда свого». Що думає прифронтовій Донбас про Зеленського та поїздку «слуг»
Журналісти Шарій.нет прибутку на Донбас разом з депутатами від «Слуги народу»
Вчора нардепи з фракції «Слуга народу» загальним числом понад 100 осіб приїхали на Донбас, де вони поспілкуються з місцевими жителями і військовослужбовцями.
Інтернет-спільнота дану ініціативу сприйняла двояко; критики вважають її сумнівним «Порошенко-стайл» піаром правлячої команди напередодні місцевих виборів. Хто цільова аудиторія даного піару — тим більше незрозуміло, особливо якщо згадати, що прифронтові населені пункти позбавили права на голосування.
Наші кореспонденти вирішили самостійно відвідати відносно близьке до лінії зіткнення село Парасковіївка Бахмутського району. Там вони дізналися настрої місцевих без жодних «опитувань Зеленського».
Під’їзди до м. Бахмут радують оновленої і розширеної дорогою — навіть дивно, що особисто Зеленський не приїжджав її презентувати. А ось в Парасковіївка президента возити явно не збиралися — полотно бачило і кращі часи, хоч його нерівності за роки і намагалися трохи згладити ямковим ремонтом. Слід зауважити, що місце це зовсім не «у чорта на болоті» — село розташовується відразу за північним виїздом з міста, буквально в парі станцій електрички від вокзалу «Бахмут-2», і тут знаходиться військова частина А4176.
Парасковіївка являє собою типовий провінційний приватний сектор (які при бажанні можна знайти не тільки в районах, а й у великих містах). Кволі будинки на пічному опаленні, з огорожею з шиферу, телебачення — переважно супутникове. Про такі селища люблять говорити, що «час тут ніби завмер». Але якщо за 30 років правління «міцних господарників» і «реформаторів» нічого толком не змінилося — впору говорити про занепад (атмосфера якого лише міцніє через осіннє листя). Над будинками височіють споруди рудника ім. Володарського, який слугує тут «містоутворюючим» підприємством; крім нього, в Парасковіївці є ще пара магазинів. Трохи вибивається із загального декадансу хіба що роз’їжджаюча по вулицях нова поліцейська «Тойота».
Згідно з переписом 2001 року, в селі проживало 2807 осіб. На вулицях небагатолюдно; переважно нам зустрілися особи похилого віку та працівники бюджетних установ. Ось думка пенсіонерки про приїзд фракції:
— Нехай відвідують, подивляться, як ми живемо. [Лінію президента оцінюю] загалом непогано, щось змінює, хоче зробити мит швидше у нас, я так розумію.
— Від чого залежить мир, по-вашому?
— Багато від чого. Але він хоча б прагне [домовитися про мир], не так як Порошенко. [Мир] залежить від політиків; націоналісти ці не хочуть, щоб тут був мир. А що вони хочуть, я не розумію. Як вони хочуть зробити мир? Треба тільки домовлятися… Війною не добилися нічого.
— Що покращилося в регіоні за рік правління Зеленського та його команди?
— У нас ремонтують дахи, дорогу роблять, щось роблять. Мінімалку вони вважають, що підняли, але так і тарифи будуть підніматися. Ціни ви і самі знаєте, як піднялися, а пенсії не у всіх змінюються, і зарплати теж.
— Робота є?
— [Соляний] рудник ось у нас працює огидно, а це таке підприємство… Сіль всім потрібна. У нас 60% [продукції] йшло на Росію, а зараз з Росією не торгують. І взагалі якийсь бордель в міністерстві, всюди. Змінюються директора в «Артемсіль»… У нас взагалі скільки підприємств було, нічого не працює. Молодь їде до Польщі, закінчує інститути, вивчає польську мову. Після Майдану всі кричали «все повинні розмовляти українською мовою», а зараз ніхто не хоче балакати ані російською, ані українською, хочуть польською. Це нормально, що їдуть до Польщі? А що, у нас немає роботи? У нас багатюща країна — а що зробили з нею?
Зустрілася нам в Парасковіївці працівниця дитсадку з Бахмута:
— [Чому депутати приїхали на Донбас?] Вибори бо. Я не схвалюю цю партію, нічого не зробили.
— А були надії на них, на президента?
— Були, але не виправдали вони наших надій. Може, йому не дають щось міняти, може він і хотів би щось змінити, може і наступний нічого не зробить, я не знаю.
— Які головні проблеми у вас в регіоні?
— Війна, закінчити війну. Закриваються підприємства всі. Якщо раніше тільки Західна Україна їхала на заробітки, то тепер доводиться і нашій молоді їхати. Хто до Франції, хто до Польщі, до Чехії, в Росію, ну в Київ може. Де розвиток підприємств? Немає.
— Я ж так розумію, діти [тут] не пам’ятають мирного життя…
— Наші діти — вони вже не знають. Але багато ж переселенців тут, з Горлівки, з Дебальцевого. Ті діти, які застали ось це, коли їм було років 2-3, вони розуміють, у них було багато паніки, навіть просто від шумів. Але зараз немає обстрілів, і у нас так сильно не стріляло.
Не дуже розташований до розмови чоловік при спробі запитати його про «слуг» вставив «пару ласкавих»:
— Зеленський? Та пішов він! Він не президент, а серун! Війну він припинив? Ось і все. Нічого не виконав з того, що він обіцяв. Клоун він! Зрадив навіть діда свого, який з фашистами воював. Голосував за нього, тепер шкодую. Хоча, якщо чесно, голосував проти Порошенка, та й все [так само]. Дістала ця політика, якщо чесно…
Ще один «рубає з плеча», чоловік зустрівся нам біля місцевого магазину.
— Як вам тут живеться?
— Погано. Ціни підвищують, світло дорожчає — це «погано». Дороги нам «ремонтують» — краще б додали бабусям пенсії, робочим — зарплати. Ліки дорогі, все дороге.
— У вас і до війни так жилося?
— Завжди так було. Зеленський нехай йде на свою сцену, і нехай там махає головою і співає.
— А хто замість нього?
— Замість нього я не знаю хто. Я не голосую взагалі ні за кого.
Далі — магазин. Асортимент передбачуваний: хліб, консерви, крупи, соління, цукерки; можна також замовити каву в стаканчику Jacobs. Продавщиця налаштована не надто оптимістично:
— Роботи немає, ніде нічого немає, зарплати маленькі, і взагалі.
— До бойових дій…
— Було нормально — шахти працювали, зарплатня була нормальна. Якщо раніше шахти працювали 3 зміни в день, зараз… Я не знаю, як ми виживаємо.
— У чому, як ви думаєте, проблема?
— У бойових діях. Все це кинули, тому що нікому нічого не треба, крім зарплати народних депутатів.
— Ось сьогодні приїхали народні депутати, кажуть — не піар-акція. А як ви вважаєте?
— Піар-акція чи ні, але в основному всі їздять саме під вибори. Якщо просто потрібно щось вирішити — це нереально!
— Чому їздять зустрічатися саме з військовими, а не лікарями, вчителями?..
— Я вважаю, хочуть домогтися якогось компромісу в плані миру.
— Влада нинішня робить щось, щоб досягти миру?
— Зеленський… нехай його лають, але я бачу, що він зробив більше, ніж Порошенко за 5 років. Це моя думка.
— А як, по-вашому, можна прийти до миру?
— Домовлятися, просто йти на поступки одне одному.
Зустрінута нами у дверей кіоску жінка теж поділилася своєю думкою:
— Як ви ставитеся до діяльності «монобільшості» і президента?
— Нормально. Краще, ніж було.
— А що змінилося в кращу сторону?
— Ну, не знаю… Краще жити стало. Не стало чутно гуркоту [стрільби].
— Що б вам хотілося поліпшити?
— Зарплати.
У цей момент підійшла друга жінка, яка сказала, що підтримує ініціативу парламентаріїв про приїзд на Донбас. Але щоб щось хороше за рік зробили — «не сказала б». Без подальших коментарів.
На тротуарі вздовж дороги ми поспілкувалися ще з двома жінками:
— Поки все добре, поки працює підприємство наше, «Артемсіль» — і ми живемо.
— Рівень заробітної плати влаштовує?
— Влаштовує, принаймні краще, ніж на інших підприємствах, і стабільно.
— А ми ось заїхали до вашого селища, і не всі задоволені життям.
— Завжди хочеться кращого. Але до війни на нашому підприємстві було краще.
— А з приводу депутатів…
— Це все перед виборами. Якби не було виборів, не було б ніяких опитувань, нічого б не було!
***
Надії на краще тут пов’язані з припиненням війни і відновленням економічних зв’язків, що відновить роботу підприємств. Саме цього чекали місцеві жителі від Зеленського, і тому передбачувано деякі з них розчаровані. Але на Банковій думку незадоволених слухати не стали і вирішили просто скасувати вибори «з міркувань безпеки». Не сумніваємося, що і фракція не вважає за потрібне відвідати село, щоб подивитися, як насправді живуть люди в країні «діджіталізаціі».
