Зе Енд? Що показали ці місцеві вибори
Автор: Лекс Свіфт
25 жовтня відбулися довгоочікувані вибори до місцевих рад України, які неспроста прозвали «четвертим туром президентських виборів». Якби вони відбулися одночасно з парламентськими або трохи пізніше в 2019 році — на хвилі ейфорії від перемоги Зеленського «Слуга народу» настворювала б в регіонах монокоаліцій, а містами і селами управляли б весільні фотографи, втягуючись у всякі зашквари і корупційні скандали.
Але в минулому році цього не судилося відбутися. У зашкварах і корупції загрузла оновлена система влади імені Зеленського, грунтовно підірвавши довіру до «нових людей» в політиці. До дня чергових виборів рейтинг правлячої партії впав настільки, що «зеленим» довелося вдаватися до дивних технологій, які ніхто не зрозумів: по телеканалах заговорили про «українську вакцину від коронавірусу», а Зеленський анонсував на 25 жовтня своє «опитування» з «питаннями, які ніхто вам ще не ставив». Опитування, до речі, принесло більше шкоди ніж користі: до нього залучали неповнолітніх (яких ще й за чутками «кинули» на гроші), а віддати голос можна було багато разів. Що викликає питання до репрезентативності такого голосування.
Що ж показали ці вибори для країни? Спробуємо розібратися.
Явка
ЦВК повідомляє про явку в 36,88%. Для порівняння: в першому турі місцевих виборів 2015 року явка становила 46,6%, на парламентських 2019 року — 49,84%. При цьому через складну нову виборчу систему чимала частина бюлетенів напевно виявиться зіпсованою — тому що їх заповнили неправильним чином.
Настільки низька явка має свої пояснення, як і наслідки. В Офісі Президента намагалися переконати, що в усьому винен коронавірус, вибори складні, рік високосний, хтось інший винен, і взагалі у нас на відміну від Росії демократія. Хоча це як сказати. У Росії явка на голосуванні за поправки до Конституції склала 67,97%, з яких 77,92% (тобто майже 53% наділеного правом голосу населення) проголосували ствердно. В Україні ж на місцях будуть заправляти люди, обрані 5%, 10%, 15% жителів, в залежності від регіону.
Хто не дуже «дійшов» до ділянок — так це умовні «виборці Зеленського». Є дві таких категорії: це прості люди, яких все дістало, і активна молодь, яка тягнеться до всього нового. Вийшло, однак, так, що дістати перших примудрився навіть Зеленський, і вони зовсім втомилися від політики. А другі звично проігнорували свій громадянський обов’язок.
Втім, саме серед цих груп багато хто вирішив підтримати партію Шарія, яка — судячи з даних екзитполу Шустера — проходить до Харковської, Одеської, Миколаївської та Маріупольської міських рад. За нашою інформацією, прохідний бар’єр партія долає і в Краматорську, Запоріжжі, Дніпрі, по іншим н.п. — стежимо за результатами.
Низька явка, однак, створює небезпечний простір для фальсифікації — з огляду на деякі законодавчі нововведення, через які стало складніше встановити істинний результат голосування. Тим більше, що при меншій явці поліція зареєструвала більше порушень, ніж в 2019, причому старих зухвалих технологій: каруселі, «тітушки» на ділянках, помилкові мінування. Хоча були і оригінальні ноу-хау — чого тільки варта було поява альтернативної виборчої дільниці в Сумській області!
Тому і екзитпол (який чомусь довірили Шустеру, а не більш переконливим конторам) слід сприймати з неабиякою часткою скепсису — точні цифри ще можуть підкоригувати. Особливо інтенсивно зараз ходять чутки, що Кличкові на Банковій хочуть віддати перемогу в першому турі, щоб другого туру з Олександром Поповим (ОПЗЖ) не сталося. «Слузі народу» Ірині Верещук з її парасолькою зараз не позаздриш.
Тренди
Основна закономірність цих виборів, яку можна простежити — місцеві еліти уникли «жорсткого» перезавантаження. Мери або зберегли пост в першому ж турі, або вийдуть у другий зі зручним спаринг-партнером. Десь, втім, інтрига зберігається — як у Львові, де партія Порошенка «Європейська солідарність» попередньо навіть обійшла партію Садового. А у її кандидата в мери є хороший потенціал для мобілізації.
У ряді регіонів перемогли партії, про які на загальнонаціональному рівні ніхто нічого не чув, як «Єдина Альтернатива» в Чернівцях. Здавалося, що кожен мер хоче роздобути собі в розпорядження власний проект, щоб відмежуватися від політичного центру. «Слуга народу», яка раніше могла служити суспільної консолідації, показала вражаючий результат хіба що в рідному Зеленському Кривому Розі, в Черкасах та на Закарпатті. У випадку з Кривим Рогом, кажуть, це було особисте побажання президента.
Однак сказати, що «слуги» розгромно програли ці вибори, буде не зовсім коректно лише на підставі проміжних підсумків. У багатьох містах і обласних радах «слуги» ще можуть увійти в коаліцію і навіть претендувати на посаду секретарів. Підступний план Банкової — садити потім неугодних голов до в’язниці та брати міськради під свій контроль. Але план цей, з оглядкою на малу легітимність правлячої партії, навряд чи вдасться втілити в життя, оскільки регіони не зрозуміють і не приймуть.
Так, про «феодалізацію» або навіть «федералізацію» — це вже не «російська пропаганда», а об’єктивна тенденція. Доречним видається порівняння, що нинішні вибори — це референдум про довіру президенту разом з усією його раттю. І президент його, в загалому, провалив. Ми всі бачили, як на місцях політизують тему карантину і відмовляються вводити обмеження; з Києва погрожували пальцем і кримінальними справами — але ніхто так і не сів.
Зеленський пророкував, що через таких, як мер Харкова Кернес помруть тисячі людей — але Кернес розгромно переміг в першому турі — і це при тому, що досі не дуже зрозумілий його стан здоров’я (аж до конспірологічних теорій, що насправді мер помер, а його партія просто користується гучним брендом). Місцевим лідерам довіряють більше, ніж всій вертикалі влади — «слуги» успішно досягли такого результату менш ніж за 15 місяців.
І що найзагрозливіше — наростають суперечності не тільки між регіонами і центром, а й між регіонами. За рейтингами загальнонаціональних партій (роль яких тільки зросте до майбутніх парламентських виборів) знову проглядається електоральна вісь Харків-Одеса: ті, хто на Заході від неї, голосували за «ЄС», як колись за «Нашу Україну», а ті, хто на Сході — за ОПЗЖ, як колись за «Партію регіонів». Сумська область, судячи з останніх даних, лавірує в сторону від «помаранчевих», так і Закарпаття, схоже, не дуже перейнялося «армовіром».
Чим подібний розкол закінчився в 2004-му році — всі пам’ятають. Тільки тоді в країні не було війни і у президента Кучми все-таки був ресурс для відновлення правопорядку. А Зеленський радить Лукашенко вести діалог з мітингувальниками і називає два Майдани «проявом політичної мудрості українського народу». Через що мимоволі сумніваєшся в його майбутньому.
Інші спостереження
Дуже низькі показники видала партія «Батьківщина», яку вже давно списують з рахунків — її виборець старіє, а нових вона залучати не навчилася. Позначилися, мабуть, і дивна кадрова політика, і суперечливість висловлювань Юлії Володимирівни, яка чи то підтримує владу, чи то в опозиції. Якщо ніякого перезавантаження найближчим часом не станеться — один з найстаріших політичних брендів України може «померти» вже до майбутніх парламентських виборів.
Ставка на радикальні методи політичної боротьби не допомогла «Нацкорпусу» та іншим націоналістичним проектам. Ці вибори підтвердили, що дані партії користуються хоч чимось, схожим на підтримку, лише в західних областях — але там і без того жорстка внутрішньовидова конкуренція, між тими ж «ЄС», «Голосом» та іншими «Самопомічами». Ходять чутки, що радикалів будуть відрізати від фінансування або навіть жорстко пресувати, оскільки вони ще можуть виступити бойовим крилом в разі масових антиурядових протестів, як це було в 2013-му. Тому краще відразу заховати від гріха.
Але найнесподіваніше, звичайно, відкриття для нас — це щире здивування «слуг народу» від їх програшу і початок внутрішніх розборок в партії, хто крайній. Пам’ятаючи все, що сталося, починаючи з уряду «молодих реформаторів» і закінчуючи горезвісним «опитуванням Зеленського», а ще згадуючи, як голова фракції Давид Арахамія не бачив нічого поганого в ураженні на виборах — чого ще вони очікували і на що взагалі сподівалися?
Так, зараз можуть навіть статися якісь перестановки в Офісі Президента, хтось піде зі скандалом, Зеленський може навіть змінити риторику (переставши орієнтуватися на радикальних націоналістів), але все це буде вже пізно і нанівець. Основне питання — чи досидять «слуги» свої терміни, або їх підсидять штучно. Благо особливо ні в кого бажання підтримати в скрутну хвилину голову держави і його команду нині не виникає.
Фото: zn.ua
