Ольга Шарій. Плоди насильницької українізації
Є паралельна хутірська реальність, де всерйоз жлоби української журналістики ставлять заголовки, що заявив Сергій Стерненко про кліп Наді Дорофєєвої.
Надя Дорофєєва станцювала на Алеї Небесної Сотні. О жах!
Це, звичайно, і весело, і сумно. Тому що, на жаль, ми такими маленькими кроками котимося до лайнища, де відсутня кіно, нормальна музика і взагалі розвиток. Еволюція.
Просто ось поки весь світ вже на Місяці, ми реально колупаємося в лайні. У коров’ячих коржиках.
Я думаю, був час, коли ми навіть культурно починали вириватися вперед. Коли українську музику слухали в Москві може навіть більше, ніж свою. Тому що вона була більш сучасною і оригінальніше. Вона була цікавішою.
А потім нас накрив смердючий Майдан. Своєю непробивною каструлею. І у нас вже всюди летілі лелеки. Але лелеки ще летіли обов’язково у вишиванках.
І ось тут Москва виявилася розумнішою. Вона всіх перетягнула собі. Артист, який робить гроші, перегляди, аудиторію — потрібний артист. В Україні — збиткові Vogue, Elle, радіо, канали. У них на обкладинках Яніни Соколові, по радіо летіли лелеки, а на 1+1 танці з зірками, які я ще маленька дивилася.
У нас розучилися робити гроші. Більш того, журналісти в своїх збиткових виданнях цитують Стерненка, який критикує кліп Наді Дорофєєвої за танці на алеї Небесної сотні.
У Росії будуть кликати Моргенштерна (яким би він не був), тому що він робить гроші. У США будуть ставити на обкладинку Vogue Кім Кардашіан, тому що вона робить їм гроші. І тільки у нас витравлять всіх артистів, загноблять і залишаться сидіти на Алеї небесної сотні. Співати пісні про те, що трапилося 7 років тому і напиватися гімном про те, як ми щє не вмерли, але все до того йде.
І ніхто не хоче це міняти. Ніхто не хоче перебити цей упоротий вузол. У країні продовжують керувати громадською думкою ось такі Стерненки, які беруть, вбивають людей, а потім розумствують про мораль і сумління.
Дивно, але я абсолютно нічого не знаю про український шоу-бізнесі. Я коли дізнаюся якісь імена — дивуюся. Зараз це нагадує якийсь хутір.
Насильницька українізація, як бачимо, приносить приголомшливі успішні плоди.
