День президентських виборів у США. Найважливіше
Автор: Лекс Свіфт
Уже сьогодні, 3 листопада, закінчиться передвиборча президентська кампанія в США. Для орієнтованих на Штати країн — таких як Україна — ці вибори є чи не більш важливою подією 2020 року, ніж пандемія COVID-19. Адже таким чином визначається зовнішньополітичний вектор Білого дому, а саме — з ким і проти кого там будуватимуть союзи.
Чого ж нам з вами чекати від цих виборів? Спробуємо розібратися.
Що важливо знати про виборчу систему в США
На відміну від багатьох інших країн, голова держави в Штатах обирається не в результаті прямого голосування, а колегією виборців, що обирається в кожному штаті окремо. Для перемоги необхідно зібрати не менше 270 голосів вибірників. При цьому (крім Небраски і Мена) діє принцип «переможець отримує все»: навіть при перевазі в 1 голос в штаті колегія формується з делегатів від партії, що набрала більшість.
Реально ж кандидати борються лише за вісім штатів, що «вагаються»: Флорида, Пенсільванія, Огайо, Джорджія, Мічиган, Північна Кароліна, Арізона, Вісконсін. У сумі на них припадає 135 голосів, тоді як політичні уподобання інших штатів практично не змінюються від кампанії до кампанії.
Однак на цей раз підрахунок голосів (і конвертування їх у мандати вибірників) може затягнутися надовго. Через пандемію істотно зросла кількість бажаючих проголосувати поштою. Якщо під час минулої кампанії таких було 33 мільйони, то тепер — всі 95. Цікаво, що даний спосіб обирають переважно прихильники демократів, до невдоволення Дональда Трампа, який побоюється масових фальсифікацій. Трамп навіть обговорював перенесення виборів на більш пізню дату з міркувань безпеки, але в суспільстві його ідея підтримки не знайшла.
Кого вибирають і навіщо нам це
Всього кандидатів два: діючий президент Дональд Трамп, обраний від Республіканської партії, і його опонент від Демократичної партії, Джо Байден.
Відмінності їх програм ми особливо зачіпати не будемо, тим більше кандидати раз у раз починають обіцяти неможливе або відверто лякати. Трамп, наприклад, нещодавно заявляв, що Байден в разі перемоги введе новий локдаун, і взагалі через нього китайські війська нападуть з території Канади. Все це в більшій мірі стосується «внутрішнього ринку».
Важливим є те, що навіть прихильники Байдена сумніваються в його здатності досидіти термін — він часом засинає в прямому ефірі і не завжди пам’ятає, куди він взагалі вибирається (недавно заявив, що в Сенат). Тому з високою ймовірністю його рано чи пізно підмінить віце-президент, чорношкіра жінка Камала Харріс. А з нею не все так однозначно: Байден вибрав її з міркувань політкоректності, але у самих «чорних» до неї питання через її походження, та й погляди її занадто радикальні для консервативної Америки. Вона, наприклад, проти видобутку сланцевого пального методом фрекінгу, за лібералізацію абортів і посилення контролю за зброєю.
Але в нашій країні певні кола все ж ставлять на Байдена, екс-віце-президента США за Барака Обами. Він — відомий «друг України», перед яким в телефонних розмовах тріпотів Петро Порошенко. Не те щоб чужою для України людиною є і син Байдена Хантер, що був членом Ради директорів газодобувної компанії екс-міністра екології Миколи Злочевського «Burisma Holdings». Правда, Хантер виявився фігурантом антикорупційних розслідувань, через що свого часу Джо Байден шантажував Порошенка гарантіями на мільярд доларів, вимагаючи звільнити «сучого сина» генерального прокурора Віктора Шокіна.
Тепер же Хантер загримів у новий скандал, коли на ноутбуці, що приписується йому, знайшли фото та відео, на яких відображені порнографічні кадри з неповнолітніми та вживання наркотиків. Компрометуючі матеріали активно використовувалися в інформаційних атаках на кандидата в президенти, проте їх поширенню заважали Twitter і Facebook — які раніше вже маркували публікації Трампа як «неприпустимі» або «недостовірні». Так, цензура стала характерною і притому насторожує тенденцією даної кампанії.
Як би там не було, в українському політичному інформаційному полі склалася таку думка. Якщо на цих виборах переможе Байден — то він візьме більш активну участь у врегулюванні на Донбасі і увійде в оновлений, «Будапештський» формат переговорів, примусивши Росію до поступок (що дуже спірно, але в це вірять). До того ж, при ньому продовжать свою роботу грантові та антикорупційні організації, і вони навіть наростять свою роль в українській політиці. Цим можна пояснити і поведінку Зеленського в останні дні — в тому числі вчорашній ефір на ICTV Пінчука.
Якщо ж переможе Трамп, то Україна ще на чотири роки виявиться на геополітичних задвірках, як розмінна монета для торгів з РФ і Європою. До того ж, у Трампа вже погодили призначення в Україні послом відставного генерал-лейтенанта Кіта Дейтона, чиї методи роботи можуть виявитися навіть прямолінійнішими, ніж у тимчасовій повіреної у справах Крістіна Квін, регулярно відвідує високопоставлених українських чиновників. Ну й ніхто не виключає, що відкриється вікно можливостей для РФ — хоча в цьому відношенні період для інавгурації Байдена може виявитися навіть більш «вибухонебезпечним» (один президент йде, бажаючи «грюкнути дверима», а до іншого ще місяці).
Хто переможе?
Однозначно на це питання відповісти не можна. Соціологія систематично показує відрив опозиційного кандидата Джо Байдена. Однак вона і в 2016 році пророкувала перемогу Хілларі Клінтон, яка, перемігши за кількістю виборців, програла за кількістю виборців. Є альтернативні виміри, які дозволяють судити про настрої: наприклад, близько 60% американців (дані інституту Gallup) за підсумками правління Трампа краще оцінюють своє матеріальне становище, ніж до вступу оного на посаду. Міцна економіка ще до початку року вважалася причиною, чому Трамп без особливих проблем виграє ці вибори. Але потім почався «ідеальний шторм».
Перебіг епідемії коронавірусу в США до цього дня залишається найважчим у світі. Зараз загальна кількість хворих становить майже 1% населення країни — понад 3 млн людей; країна є рекордсменом за кількістю смертей з 236 тисяч (істотно випереджаючи Бразилію, де понад 10 млн у фавелах живуть без зручностей та інфраструктури).
З локдауном обрушилася і американська економіка, спад якої в II кварталі склав 32,9% в річному відношенні, через що «підскочила» безробіття. За підсумками III кварталу завдяки масштабним «вливанням» економіка кілька відігралася, вирісши на рекордні 33,1%. Однак ВВП як і раніше нижче на 3,5%, ніж було до коронакризи, а неприборкана епідемія вселяє в громадян почуття невпевненості — як, загалом, і в решті світу.
Ніби цього було мало, по країні прокотилася хвиля протестів руху Black Lives Matter. Поштовхом для неї стала смерть чорношкірого рецидивіста Джорджа Флойда при спробі затримання поліцейськими. У відповідь афроамериканці і противники расизму провели акції, що супроводжуються підпалами поліцейських ділянок, знесенням пам’ятників історичним особистостям, мародерство, навіть проголошенням власних «народних республік» і т.п. Ці акти повторювалися і в подальшому при схожих обставинах — оскільки ситуація «поліцейські застрелили чорношкірого» (навіть підлітка) не є рідкістю в Штатах.
Незважаючи на безчинства, правоохоронці не завжди вирішувалися на силовий розгін. Особисто Трамп в цьому бачив змову губернаторів-демократів з «лівими радикалами», які сподіваються посіяти хаос в країні — з натяком на причетність до цього «керованого хаосу» Джо Байдена. У цьому контексті Байден намагається грати на «кольоровому» полі, але у нього не завжди це добре виходить. Наприклад, він одного разу заявив, що якщо чорношкірий не проголосує за нього, то це «несправжній чорношкірий». Та й надмірно ліберальний крен Байдена і підтримка їм радикалізму до вподоби не всім виборцям.
Нарешті, фактором невизначеності є те, що обидва кандидати налаштовані битися до кінця. Трамп ухилявся від відповіді на питання, чи піде він з посади в разі поразки. До того ж у нього в руках потужний інструмент для заперечування результатів в разі фальсифікацій — Верховний Суд, де 6 із 9 суддів призначені республіканцями. Байден теж твердо впевнений у своїй перемозі, і вже підготував команду юристів, яка буде доводити його правоту.
Давно такого не було, щоб рядових американців розділяли не так навіть цінності, скільки… асоціація себе з конкретним кандидатом. Одні готові все прощати Байдену, інші — Трампу, через що підсумок цих виборів може визначити не демократична процедура, а вулиця. Тепер жартують, що всі події BLM і чергові «кольорові революції» по всьому світу були лише розминкою перед прийдешньою революцією в США.
И все ж таки…
Той розрив, який «малюють» соціологи за ключовими штатам — він занадто істотний, щоб в останній день перед виборами Трамп переміг з перевагою хоча б в 1%. З іншого боку — в минулий раз багато вирішив «прихований електорат». Тобто ті, кого соціологія обходила увагою, хто до останнього вагався і думав, за кого голосувати. З огляду на нинішній моральний клімат в США, де багато просто бояться озвучувати свою незгоду з «толерантними» трендами, щоб не бути підданим остракізму — мовчазна більшість ще може відігратися.
Але в чому можна не сумніватися — країна підійшла до цих виборів ще більше розколотої, ніж була 4 роки тому, через що ситуацію в ній називають найгіршою з часів Громадянської війни. Особливо з огляду на, як у всьому світі «розтулилась пружина» після скасування карантинних обмежень — і вулиці запалали. Перші ж протестні акції проти Трампа для «захисту перемоги» заплановані вже на сьогодні. А там з часом підтягнуться і прихильники республіканців, у яких зброї на руках більше. Ось тоді й закрутиться…
Фото: britannica.com
