Чому за транспортування газу повинні платити українцям, а не навпаки: як отримати свої законні виплати
Автор: Аліна Бузова
Зараз за газ приходить дві платіжки: перша — безпосередньо за його наявність у вашому будинку, друга — за транспортування. Подібна схема стала зручним інструментом для маніпуляцій: можна підвищувати вартість трансферу газу, залишаючи колишнім тариф за саме блакитне паливо.
Хитрий газовий маневр
Таким чином де-юре ціна на газ залишається незмінною, а значить, можна попіаритися на темі «стримування вартості газу всупереч всім обставинам», а вже якщо знизити тариф — так це взагалі казка якась. «Неможливе можливо», — подумає пересічний українець, упустивши той найважливіший факт: паралельно з цим накручується вартість транспортування. Тому де-факто загальна сума за газ зростає.
Але це півбіди. Якщо розібратися, то виявиться, що система інвертована — тобто не ми повинні оплачувати доставку газу, а нам повинні платити за те, що для цього використовується українська земля і труби, за які українці давно заплатили. Як працює ця система — розбираємося нижче.
Газифікація по-українськи: платимо двічі
23 серпня 2000 вийшла постанова Кабміну про масштабну газифікації. В рамках цієї програми міста, селища міського типу та села масово підключали до мережі газопостачання за рахунок держбюджету. Виділені державою гроші передавалися на рахунки облгазів.
І тут починається найцікавіше: незважаючи на отримане фінансування, облгази вимагали у населення самостійно оплатити підведення і підключення газових труб. Задоволення не з дешевих: вартість становила від 1500 грн до 5000 грн за підключення для одного побутового користувача.
Тобто завдяки махінаціям облгазів українці заплатили двічі за газові комунікації: спочатку це сталося у вигляді бюджетних коштів, тобто податків, а потім безпосередньо «готівкою». При цьому комунікації були незаконно передані з комунального балансу на баланс облгазів, тобто комерційних структур.
Коло замкнулося: облгази стали власниками газопровідних мереж і монополістами ринку.
Тут потрібно зробити важливе відступ. Згідно зі статтею 13 Конституції України, «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об’єктами права власності Українського народу».
Нагадаємо, що Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. І крім права власності українців на землю і її надра, вона регламентує те, що кожен громадянин має право ними користуватися відповідно до закону.
Орендувати свою ж власність
У вас є чашка. Ви її купили в улюбленому магазинчику посуду, а може її подарував ваш близький друг — не має значення, важливий лише факт того, що вона вам належить. А тепер уявіть, що вас змушують платити за те, що ви її використовуєте.
Те ж саме і тут. Крім того, що ви платите за газ — який між іншим добутий з надр, які вам належать — ви ще й платите за труби, по яких він переміщається — хоча ви за них вже заплатили і, ймовірно, зробили це двічі. А розташовані ці самі газові комунікації де — на землі чи під нею, тобто по приватній території чи по території місцевих громад.
Крім комерційної складової (а попросту — обману), порушуються ваші конституційні права в частині вільного користування своєю власністю — землею і її надрами.
Як перестати оплачувати використання своєї ж «чашки»
По країні триває тарифний майдан (рекомендуємо прочитати наш аналітичний матеріал з цього приводу). А вчора, 13 грудня, в ряді міст України стартувала акція Партії Шарія «Наш газ. Наша земля. Наші труби».
На вулиці вийшли депутати і представники партії, щоб розповісти про механізм, який повинен виправити здавалося б патове положення з необхідністю платити за трансфер газу, а також зібрати підписи під відповідною петицією.
Ініціатива передбачає три ключові етапи. Перший — це проведення інвентаризацій. Необхідно отримати інформацію про характеристики газових комунікацій (стан, місце розташування і т.д.) і способі, яким вони були передані з комунального балансу на користь облгазів.
Це дозволить визначити вектор рішення. Є два варіанти: або перенести газові мережі на баланс міста і стягувати орендну плату за їх використання, або не переносити і стягувати оренду за землю, на якій вони знаходяться. Тобто зобов’язати облгази платити українцям за використання територій або самих газопровідних мереж.
Далі з цього приводу формується комісія, яка визначає подальші кроки — який формат орендної плати буде більш оптимальним. Третій етап — створення акціонерних товариств. Українці — власники газових труб і акцій, а облгази, в свою чергу, повинні платити акціонерам.
Ми вже писали про те, що будь-які протести на такі «народні» теми, як комуналка, доброчинний грунт для заробітку політичних очок, тому важливо звертати увагу на конкретні дії політсил, а не тільки на популістські заяви. На поточний момент ініціатива Партії Шарія — це єдиний запропонований конкретний план щодо виходу з тарифної кризи, принаймні, з приводу газу.
Фото: khersondaily.com
